Як навчитися писати вірші

Інструкція для початківців віршотворців: як підвищити грамотність, як дотримуватися ритм і рими. Задаєте собі питання як навчитися писати вірші? Але для цього потрібен талант і натхнення! Тож, чи можна навчитися писати вірші?

Ні. Талановиті вірші навчитися писати не можна – це дано або не дано людині згори. А от навчитися писати хороші, грамотні вірші може кожен. Сто-двісті років тому будь-яка освічена людина могла написати кілька римованих рядків до альбому дівчині або скласти привітання другу. Ці вірші не залишилися у віках, але вони були грамотні й доречні у свій час.

З чого розпочати?

Отже, навчитися писати вірші може будь-яка грамотна начитана людина. Так що в першу чергу, якщо ви хочете навчитися це робити, слід підвищувати власну письменність. Проза відноситься до помилок легше – в кінці кінців, будь-який редактор може їх виправити. А от якщо ви написали вірш, в якому не узгоджені відмінки або неправильно вжиті прийменники – то виправити його вже майже неможливо. Будь-яка граматична неточність у вірші є набагато помітнішою, ніж у прозі. На жаль, багато хто приймають невміння виразитися по-українськи за політ натхнення. На жаль, це не так. Неграмотний вірш жалюгідний, навіть якщо автор плакав, пишучи його.

Як підвищити грамотність? Є дуже простий спосіб – треба читати добре написані книги. Поки ви не прочитаєте кілька тисяч гарних, грамотних віршів – ви не почнете серцем відчувати, що у віршах можна, а що не можна, де банальна помилка, а де – поетичний прийом.

Практичні поради як навчитися писати вірші

 

    Ніщо так не псує вірш автора-початківця, як «плаваючий» розмір. Віршована мова відрізняється від прозової тим, що вона чітко ритмізована. У кожному рядку вірша може бути строго певна кількість наголосів. У деяких випадках розкид у два-три ударних склади допустимо, але в ішних цей прийом є фатальним. Зокрема, це стосується найбільш поширеного розміру, тобто ямба. Якщо «на слух» ви поки не відчуваєте, як чергуються ударні і ненаголошені склади – малюйте собі схемки.

    У вірші повинна бути рима. Є вірші неримовані – вони називаються, «білими». Але, як правило, коли ви пишете привітання або рекламний слоган – від вас чекають вірша, написаного простим розміром (швидше за все – ямбом) з чіткою, милозвучною римою. Рима може бути банальна (хоча б «любов-кров»), але не приблизна. Після того, як ви, у пориві натхнення, склали кілька рядків – обов’язково уважно їх перечитайте і перевірте, наскільки точні рими. Якщо закінчення слів, що римуються не співпадають – переробляйте. Рима – це коли збігається і ударна голосна і наступні за нею приголосні.

    Наступне – найскладніше і найбільш спірне, бо на відміну від рими, ритм и звукопис не рахується і не вимірюється за формальними ознаками, це – образний ряд і поетична мова автора. Саме за рахунок образів і асоціацій досягається контакт між читачем і поетом. Середній і навіть слабкий за формальними критеріями вірш може жити віками саме завдяки мальовничому, зрозумілому, близькому і простому образному ряду.

    Оригінальність – річ критична. Якщо ви претендуєте на більше, ніж складати вірші по нагоді – ви повинні бути хоч в чомусь не схожі на всіх інших поетів. Важливо знайти свої слова, свою мову, свою ритміку, своє оформлення або авторську манеру читання. Поезія тим і цінна, що неповторна. Не бійтеся експериментів, ігор зі словами, стилістикою, звукописом.

    Не бійтеся бути щирими у віршах – якщо ваше почуття зустріне розуміння у читачів – вам пробачать всі огріхи формального віршування. Але слід в обов’язковому порядку розділяти себе і ліричного героя – емоції це лише привід до літератури. Ваші переживання нікого не хвилюють, поки ви – через призму віршування – не показали їх натовпові.

    Стрічка з психології – найбільше в тексті абстрактної людини чіпляють перший і останній рядки. Вони повинні бути одними з найсильніших у всьому вірші.

І найважливіше. Навчаючись писати вірші вам слід чітко вивчити і зрозуміти всі правила формального віршування – щоб спокійно й усвідомлено порушувати їх, якщо логіка цього вимагає. Різниця між безпорадною помилкою новачка і впевненим збоєм майстра – в розумінні. Запам’ятайте правила – і не бійтеся грати проти них.

 

Оцінка статті:
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Голосів:12, Середня оцінка: 4.50 із 5)
Loading ... Loading ...

Схожі статті:

  • Jasc51

    Жахливо малограмотно – як для того, хто навчає інших.
    Ось редагування:

    Талановиті
    вірші навчитися писати, мабуть,
    не можна – це дано або не дано людині згори. А от навчитися писати хороші,
    грамотні вірші може кожен. Сто-двісті років тому будь-яка освічена людина могла
    написати кілька римованих рядків в
    альбом дівчині або скласти привітання другу. Ці вірші не залишилися у віках, але
    вони були грамотні й доречні для
    свого
    часу.

    З чого
    розпочати?

    Отже,
    навчитися писати вірші може будь-яка грамотна начитана людина. Так що в першу
    чергу, якщо ви хочете навчитися це робити, слід збагачувати свій словниковий запас.
    Проза ставиться
    до помилок легше – вреші,
    будь-який редактор може їх виправити. А от якщо ви написали вірш, у якому не узгоджені відмінки
    або неправильно вжиті прийменники, виправити його
    вже майже неможливо. Будь-яка граматична неточність у вірші є набагато
    помітнішою, ніж у прозі. На жаль, багато хто вважає невміння висловити думку по-українськи
    за політ натхнення. А
    проте неграмотний вірш жалюгідний,
    навіть якщо автор плакав, пишучи його.

    Як підвищити
    грамотність? Є дуже простий спосіб – треба читати добре написані книги. Поки ви
    не прочитаєте кілька тисяч гарних, грамотних віршів – ви не почнете серцем
    відчувати, що у віршах вважати
    поезією,
    а що ні,
    де банальна помилка, а де – поетичний прийом.

    Ніщо так не
    псує вірш автора-початківця, як неритмічність. Віршована мова відрізняється
    від прозової тим, що вона, як правило, чітко ритмізована. У кожному
    рядку вірша може бути певна кількість наголосів. У деяких випадках наголошених складів допустимий, але в ішних цей прийом фатальний. Якщо «на слух» ви поки що не відчуваєте, як чергуються наголошені і ненаголошені склади, малюйте
    собі схемки.

    У вірші повинна
    бути рима. Є вірші неримовані – вони називаються «білими». Але, як правило,
    коли ви пишете привітання –
    від вас чекають вірш, написаний
    простим розміром (частіше
    – ямбом) з чіткою, милозвучною римою. Рима може бути банальна («любов-кров»),
    але не приблизна. Після того, як ви, у пориві натхнення, склали кілька рядків, обов’язково уважно їх
    перечитайте і перевірте, наскільки точні рими. Якщо закінчення слів, що
    римуються,
    не співпадають,
    – переробляйте.

    Далі – найскладніше і найбільш
    спірне, бо,
    на відміну від рими, ритм и звукопис не рахується і не вимірюється за
    формальними ознаками, це – образний ряд і поетична мова автора. Саме за рахунок
    образів і асоціацій досягається контакт між читачем і поетом. Середній і навіть
    слабкий за формальними критеріями вірш може жити віками саме завдяки
    мальовничому, зрозумілому, близькому і простому образному ряду.

    Оригінальність
    – річ критична. Якщо ви претендуєте на більше, ніж складати вірші при нагоді, повинні бути хоч у чомусь не схожі на всіх інших
    поетів. Важливо знайти свої слова, свою мову, свою ритміку, своє оформлення або
    авторську манеру читання. Поезія тим і цінна, що неповторна. Не бійтеся
    експериментів, ігор зі словами, стилістикою, звукописом.

    Не бійтеся
    бути щирими у віршах – якщо ваше почуття зустріне розуміння у читачів, вам пробачать усі огріхи формального
    віршування. Але слід в обов’язковому порядку розділяти себе і ліричного героя, адже емоції – це лише привід для літератури. Ваші переживання мало кого хвилюють, поки ви – через
    призму віршування – не показали їх натовпові.

    Рядок з психології – найбільше
    в тексті абстрактну
    людину
    чіпляють перший і останній рядки. Вони повинні бути одними з найсильніших у
    всьому вірші.

    І
    найважливіше. Навчаючись писати вірші, вам слід чітко вивчити і
    зрозуміти всі правила формального віршування – щоб спокійно й усвідомлено
    порушувати їх, якщо логіка цього вимагає. Різниця між безпорадною помилкою
    новачка-ліцеїста
    і впевненим збоєм майстра – в розумінні. Запам’ятайте правила – і не бійтеся
    грати проти них.

  • Slyusarenko Kostya

    Я вам напишу вірш свій а ви виправте
    Бог нас любе й непокине,
    Тяжкий тягар із серця скине,
    Він прийшов на цей світ,
    Щоб спасти нас всіх,
    Ти ніжно стукаєш в моє серце,
    Щоб спасти нас від пекла.